sulbactomaks 750 1500СУЛЬБАКТОМАКС

Форма випуску: Порошок для приготування розчину для ін'єкцій, 500 мг/250 мг та 1000 мг/500 мг у флаконах №1.

Сульбактомакс (цефтріаксон + сульбактам)

Упевнена перемога при емпіричній терапії. Оригінальна комбінація цефтріаксона і сульбактаму для підвищення ефективності стартової антибактеріальної терапії.

Переваги Сульбактомаксу: 

• Широкий спектр антимікробної активності, більш ніж 83% чутливих штамів;

• МПК за ключовими збудниками E. coli, P. aeruginosa, S. aureus, B. subtilis, K. pneumoniae вдвічі нижче, ніж у цефтриаксона, зберігається 24 години;

• Стійкий до дії бета-лактамаз розширеного спектру і метало-бета-лактамаза;

• Власна антибактеріальна активність щодо Acinetobacter spp., B. fragilis, N. gonorrhoeae;

• Підвищена стійкість у водних розчинах;

• Найдовший серед всіх цефалоспоринів період напіввиведення - 8 годин - досить вводити препарат 1 раз на добу;

• Зниження курсової вартості за рахунок використання 1 раз на добу, дешевше цефалоспоринів 4 покоління, карбапенемів;

• Можна застосовувати з народження;

• Власні фармакокінетичні дослідження, ефективність і безпеку використання підтверджена клінічними дослідженнями;

• Патент Європейської Патентної Організації, успішний досвід використання в 42 країнах світу, 8 років в Україні;

• Подвійний шлях виведення зберігає можливість використання у пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок;

• Не метаболізується, не акумулюється;

• Можна застосовувати як внутрішньовенно, так і внутрішньом'язово;

• Низький рівень лікарської взаємодії, широкий вибір розчинників.

Показання до застосування: 

У хірургії: профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях, інфекції органів черевної порожнини, кісток і суглобів, шкіри та її придатків;

У гінекології: урогенітальні інфекції - ендометрит, параметрит, сальпінгоофорит (інфікування Neisseria gonorrhoeae, анаеробною і аеробного флорою);

В реаніматології: бактеріальна септицемія, бактеріальний менінгіт;

У терапії, педіатрії, пульмонології: інфекції дихальних шляхів - гострий бронхіт і загострення хронічного бронхіту, абсцес легенів, загострення хронічних захворювань легеневих шляхів, кістозний фіброз, пневмонія;

В оториноларингології: інфекції ЛОР-органів - гострі отити та хронічні отити, гострі синусити та хронічні синусити;

У нефрології та урології: інфекції сечовидільної системи та ускладнені інфекції сечовидільної системи (гострий і хронічний пієлонефрит, простатит, цистит, уретрит ендоцервіцит, інші гострі і хронічні захворювання сечовидільної системи, в тому числі з ускладненнями).

Виробник: Венус Ремедіс Лімітед, Індія/Venus Remedies Limited, India.

Реєстраційне Свідоцтво №UA/6154/01/01; №UA/6154/01/02 Наказ МОЗ України №318 від 28.04.2012 р.

 

 

 

Інструкція

 

Склад:

Діючі речовини:

1 флакон 10 мл (0,75 г) містить: цефтріаксону (у вигляді цефтріаксону натрію) 500 мг, сульбактаму (у вигляді сульбактаму натрію) 250 мг;

1 флакон 20 мл (1,5 г) містить: цефтріаксону (у вигляді цефтріаксону натрію) 1000 мг, сульбактаму (у вигляді сульбактаму натрію) 500 мг.

 

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білого блідо-жовтого/кремового кольору, кристалічний, трохи гігроскопічний порошок.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефтріаксон, комбінації. Третя генерація цефалоспоринів. Код ATX J01D D54

 

 

Показання.

- Інфекції нижніх відділів дихальних шляхів;

- гострий бактеріальний отит середнього вуха;

- інфекції м'яких тканин, шкіри;

- інфекції нирок і сечовивідних шляхів;

- інфекції кісток, суглобів;

- септицемія;

- інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів і (равного тракту);

- менінгіт;

- гонорея;

- профілактика інфекцій у хірургії.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів або до пеніцилінів (у зв’язку з можливістю виникнення перехресної алергії); ниркова та/або печінкова недостатність; захворювання травного тракту в анамнезі, особливо неспецифічний виразковий коліт, ентерит або коліт, пов’язаний із застосуванням антибактеріальних препаратів; новонароджені з гіпербілірубінемією.

 

Спосіб застосування та дози.

Застосовується внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Перед застосуванням проводять шкірні проби на чутливість до антибіотика та до лідокаїну.

Дорослі і діти старше 12 років: по 1-2 г (у перерахуванні на цефтриаксон) 1 раз на добу (кожні 24 години). У тяжких випадках або інфекціях, збудники яких мають знижену чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 г (у перерахуванні на цефтриаксон).

Новонароджені (до 14 днів). Дози наведені з розрахунку на цефтриаксон: 20-50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Добова доза не має перевищувати 50 мг/кг маси тіла. Для недоношених дітей дозу не коригують.

Новонароджені віком від 15 днів та діти віком до 12 років. Дози наведені з розрахунку на цефтриаксон: 20-80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих.

Загальна добова доза для дітей не має перевищувати 2 г (у перерахуванні на цефтриаксон). Внутрішньовенні введення дози вище 50 мг/кг (у перерахуванні на цефтриаксон) здійснюються краплинно, повільно (протягом 30-60 хвилин).

Хворі літнього віку: звичайні дози для дорослих.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання. Після того як нормалізується показник температури тіла та результати аналізів підтвердять відсутність збудника, необхідно продовжити застосування препарату ще протягом щонайменше 48-72 годин. Комбінована терапія.

Враховуючи дані щодо взаємопосилення дії при одночасному застосуванні цефтриаксону й аміноглікозидів відносно багатьох грамнегативних мікроорганізмі їх можна застосовувати при тяжких, загрозливих для життя інфекціях, спричинених Psedomonas aeruginosa. Але при цьому слід зважати на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана. Через фізичну несумісність цефтриаксону та аміноглікозидів їх вводять роздільно у рекомендованих для них дозах.

Менінгіт

У разі бактеріального менінгіту у немовлят і дітей віком до 12 років лікування розпочинають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г у перерахуванні на цефтриаксон) 1 раз па добу. Як тільки збудник буде ідентифікований, а його чутливість визначена, дозу можна відповідно знизити.

Найкращі результати досягалися при такій тривалості лікування:
- Neisseria meningitidis 4 дня
- Streptococcus pneumoniae 7 дней
- Haemophilus influenzae 6 дней
- Чутливі Enterobaclericeae 10-14 дней.

Гонорея, спричинена штамами, що утворюють або не утворюють пеніциліназу: одноразове внутрішньом'язове введення 250 мг препарату.

Профілактика післяопераційних інфекцій. Дози наведені з розрахунку на цефтриаксон. Залежно від ступеня ризику розвитку інфекції, вводять 1-2 г (у перерахуванні на цефтриаксон) препарату одноразово за 30-90 хвилин до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці одночасно (але роздільно) вводять препарат одного з 5-нітроімідазолів (наприклад орнідазол).

Порушення функції нирок. Не потребує зменшення дози, якщо функція печінки залишається нормальною. Лише у випадках ниркової недостатності з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв, добова доза не має перевищувати 2 г (у перерахуванні на цефтриаксон).

Порушення функції печінки. Не потребує зменшення дози, якщо функція нирок залишається нормальною.

Тяжка ниркова або печінкова недостатність. Лікування проводять при контролі рівня концентрації цефтриаксону у плазмі крові, при необхідності дозу коригують.

Діаліз. Додатково вводити препарат після діалізу не потрібно, але необхідно контролювати концентрацію цефтриаксону у сироватці крові (при необхідності коригувати дозу), оскільки швидкість виведення у таких хворих може знижуватися.

 

Спосіб розчинення та введення.

 

Загальне правило — розчин слід використати одраз після приготування. Розчин зберігає свою фізичну і хімічну стабільність протягом 6 годин при кімнатній температурі або протягом 24 годин при температурі 5 °С. Залежно від від концентрації і терміну зберігання колір розчину може змінюватися від блідо-жовтого до бурштинового. Зміна кольору не впливає на ефективність або переносимість препарату.

Для внутрішньом’язових ін'єкцій вміст флакона розчиняють у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну або 5 мл води для ін’єкцій; вводять глибоко у сідничний м’ яз (не більше 1 і в одну сідницю, у перерахуванні на цефтриаксон).

Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно!

Для внутрішньовенних ін’єкцій вміст флакона розчиняють у 10 мл води для ін єкцій; вводять повільно (за 2-4 хвилини).

Внутрішньовенна інфузія має тривати не менше З0 хвилин. Для приготування розчину розчиняють вміст флакона у 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, що не містять іонів кальцію:

- 5 % розчин глюкози;

- 0,9 % розчин натрію хлориду;

- 5 % розчин глюкози + 0,225 % розчин натрію хлориду;

- 5 % розчин глюкози + 0,9 % розчин натрію хлориду;

- вода для ін’єкцій.

 

Побічні реакції.

Інфекції: кандидомікоз, мікоз статевих шляхів, вторинні грибкові інфекції та інфекції, викликані резистентними мікроорганізмами.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, нейтропенія лейкопенія, лейкоцитоз, лімфопенія, гранулоцитопенія, анемія, включаючи гемолітичну анемію, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, базофілія, збільшення/зменшення протромбінового часу, розлади коагуляції, гіпопротромбінемія, агранулоцитоз. Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові.

Шлунково-кишкові розлади: рідкі випорожнення, діарея, нудота, блювання, метеоризм, стоматит, порушення смаку, глосит; панкреатит, що розвинувся, можливо, внаслідок обегрукції жовчовивідних шляхів, шлунково-кишкова кровотеча. Не можна виключати роль преципітатів у розвитку панкреатиту, що утворилися під дією цефтриаксону у жовчовивідних шляхах: повідомлялося про псевдомембранозний ентероколіт.

Розлади гепатобіліарної системи: псевдохолелітіаз жовчного міхура, преципітати кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі з відповідною симптоматикою у дітей, оборотний холелітіаз у дітей, підвищення активності печінкових трансаміназ і лужної фосфатази, гіпербіл іруб і нем і я, жовтяни ця.

Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини: шкірні висипання; алергічний дерматит; свербіж; кропив’янка; набряки включаючи ангіоневротичний набряк; екзантема; ексудативна багатоформна еритема; синдром Стівенса-Джонсона; токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Розлади з боку сечовидільної системи: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові, олігурія, гематурія, глюкозурія; циліндрурія, інтерстиціальний нефрит, утворення конкрементів у нирках, головним чином у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (> 80 мг/кг на добу), або кумулятивні дози понад 10 г, а також які мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, постільний режим).

Утворення конкрементів у нирках може протікати безсимптомно або проявлятися клінічно, може спричинити ниркову недостатність, яка минає після припинення лікування цефтриаксоном.

Неврологічні розлади: головний біль і запаморочення, тремор.

Кардіальні розлади: підвищення або зниження артеріального тиску, відчуття серцебитгя. Дихальні розлади: задишка.

Загальні розлади: пропасниця, озноб, сироваткова хвороба, набряки, носові кровотечі, слабкість.

Порушення з боку імунної системи: анафілактичні або анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок.

Місцеві реакції: при внутрішньовенному введенні - флебіти, болючість, ущільнення по ходу вени; при внутрішньом’язовому введенні — болючість у місці введення. Внутрішньом’язова ін’єкція без застосування лідокаїну болюча.

Взаємодія з кальцієм

Препарат не можна призначати одночасно чи змішувати з кальцйсвмісиими розчинами, навіть при застосуванні окремих інфузійних систем. Описана невелика кількість летальних випадків утворення преципітатів кальцієвих солей цефгриаксону у легенях та нирках новонароджених. У деяких випадках венозні доступи та час введення цефртиаксону та кальційвмісних розчинів були різні.

Вплив на результати лабораторних аналізів.

У поодиноких випадках при лікуванні препаратом у хворих можуть відзначатися хибнопозитивні результати Кумбса. Як і інші антибіотики, препарат може спричиняти хибнопозитивний результат проби на галактоземію. Хибнопозитивні результати можуть бути отримані і при визначені глюкози у сечі, тому під час лікування Сульбактомаксом глюкозурію при необхідності слід визначати лише ферментним методом.

 

Передозування.

Симптоми: існує обмежена інформація про випадки передозування. У разі передозування можливе посилення проявів побічних реакцій.

Лікування: гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не ефективні. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності призначають тільки за життєвими показаннями. При необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю, оскільки цефтриаксон проникає у грудне молоко.

 

Діти.

Препарат застосовують у педіатричній практиці.

Новонародженим віком < 28 днів для застосування при необхідності (чи очікуваній необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, які містять кальцій, у тому числі внутрішньовенні вливання, які містять кальцій, наприклад, парентеральне живлення, у зв'язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (Див. «Спосіб застосування та дози»).

У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, що спричинили летальні наслідки при одночасному введенні цефтриаксону та препаратів кальцію. У деяких із цих випадків застосовувалися ті ж самі інфузійні системи для внутрішньовенного введення для цефтриаксону та розчинів, які містять кальцій, і в деяких інфузійних системах для внутрішньовенного введення спостерігалося виникнення преципітатів.

 

Особливості застосування.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, при застосуванні цефтриаксону повідомлялося про випадки анафілактичних реакцій (включаючи анафілактичний шок) з летальними наслідками, навіть якщо у докладному анамнезі немає відповідних вказівок. При виникненні алергічних реакцій препарат слід одразу відмінити та призначити відповідне лікування.

Імовірність анафілактичних реакцій підвищується у хворих на анафілаксію в анамнезі та у тих, хто страждає на реакції гіперчутливості до різноманітних алергенів, з обережністю застосовувати пацієнтам зі схильністю до алергічних діатезів.

Препарат може збільшувати протромбіновий час. У зв'язку з цим при підозрі на дефіцит вітаміну К необхідно визначати протромбіновий час.

На фоні застосування практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі і цефтриаксону та сульбактаму, можливе виникнення діареї, асоційованої з Clostridium difficile, від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком. Антибактеріальні препарати змінюють нормальну флору товстого кишечнику, що призводить до надмірного росту Clostridium difficile. Clostridium difficile продукує токсини А та В, що сприяють розвитку діареї, асоційованої з Clostridium difficile. Штами Clostridium difficile, які надмірно продукують токсини, спричиняють підвищену захворюваність та летальність, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробних засобів та потребувати колектомії. Діарею, асоційовану з Clostridium difficile, необхідно виключити у всіх пацієнтів під час застосування антибіотиків. Необхідно зібрати детальний медичний анамнез, оскільки діарея, асоційована з Clostridium difficile, може виникати протягом 2-х місяців після закінчення застосування антибактеріальних засобів.

За клінічними показаннями слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів, білкових добавок, антибіотикотерапію, до якої чутлива Clostridium difficile та хірургічне обстеження.

Протягом тривалого застосування цефтриаксону можливі труднощі у контролюванні нечутливих до препарату мікроорганізмів. У зв’язку з цим необхідний ретельний нагляд за пацієнтами. При виникненні суперінфекції необхідно вжити відповідні заходи.

Після застосування препарату зазвичай у дозах, що перевищують стандартні рекомендовані, при ультразвуковому досліджені жовчного міхура можуть спостерігатися тіні, що помилково сприймаються за камені. Це преципітати кальцієвої солі цефтриаксону, що зникають після завершення чи припинення терапії цефтриаксоном. Подібні зміни рідко супроводжуються будь-якою симптоматикою. Але й у таких випадках рекомендується лише консервативне лікування. Якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, то рішення про відміну препарату приймає лікар.

У хворих, яким вводили цефтриаксон, описані поодинокі випадки панкреатиту, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів. Більшість із цих хворих мали фактори ризику застою у жовчовивідних шляхах, наприклад, лікування в анамнезі, тяжкі захворювання та повністю парентеральне харчування. При цьому не можна виключати роль преципітатів у розвитку панкреатиту, що утворилися під дією цефтриаксону в жовчовивідних шляхах.

Цефтриаксон, що входить до складу препарату, може витісняти білірубін зі зв'язків з альбуміном сироватки крові. У зв’язку з цим застосування цефтриаксону у новонароджених з гіпербілірубінемією протипоказане (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Недостатність функції нирок і печінки: у хворих із порушеною функцією нирок, за умови нормальної функції печінки, дозу Сульбактомаксу зменшувати не потрібно. При недостатності нирок (кліренс креатиніну нижче 10 мл/хв) необхідно, щоб добова доза цефтріаксону не перевищувала 2 г.

У хворих із порушеною функцією печінки, за умови збереження функції нирок дозу Сульбактомаксу зменшувати немає необхідності.

У випадках одночасної наявності тяжкої патології печінки і нирок концентрацію цефтріаксону у сироватці крові необхідно регулярно контролювати. У хворих які перебувають на гемодіалізі, дозу препарату після проведення цієї процедури змінювати немає необхідності.

Слід виявляти обережність при застосуванні цефтриаксону хворим із нирковою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди та діуретики.

Цефтриаксон не можна змішувати чи призначати одночасно з кальційвмісними розчинами, навіть при введенні препаратів через різні інфузійні системи. У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, що спричинили летальні наслідки при одночасним введенні цефтриаксону та препаратів кальцію.

Про випадки виникнення внутрішньосудинних преципітатів після одночасного застосування цефтриаксону з внутрішньо-венними кальційвмісними розчинами також повідомлялося у пацієнтів інших вікові груп.

У зв’язку з цим не можна застосовувати кальційвмісні розчини для внутрішньовенного введення новонародженим та пацієнтам інших вікових груп щонайменше протягом 48 годин після введення останньої дози цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання».

Про випадки виникнення внутрішньосудинних преципітатів після одночасного застосування цефтриаксону з внутрішньовенними кальційвмісними розчинами також повідомлялося у пацієнтів інших вікових груп.

Імуноопосередкована гемолітична анемія спостерігалася у пацієнтів, які отримували цефалоспорини, у тому числі цефтриаксон. Про випадки тяжкої гемолітичної анемії, у тому числі летальні, повідомлялося у пацієнтів дорослого віку та дітей. При розвитку анемії під час застосування цефтриаксону необхідно виключити анемію, спричинену цефтриаксоном, та відмінити препарат до встановлення етіології анемії.

Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові.

Цефтріаксону натрієва сіль та сульбактаму натрієва сіль містять натрій, що необхідно врахувати у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженим вмістом натрію.

 

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Немає даних щодо впливу цефтриаксону на швидкість реакції, але у разі виникнення запаморочення слід уникати керування транспортними засобами або роботи зі складними механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні високих доз цефтриаксону і таких сильнодіючих діуретиків як фуросемід порушень функції нирок не спостерігалося. Немає вказівок на те, що цефтриаксон підвищує ниркову токсичність аміноглікозидів. Між цефтріаксоном і аміноглікозидами за впливом на грамнегативні бактерії має місце синергізм. Хоча заздалегідь передбачити потенційований ефект подібних комбінацій неможливо, у випадках тяжких інфекцій (спричинених представниками родини ЕпіегоЬасіегіасеае) обґрунтоване їх паралельне призначення. Цефтріаксон не можна змішувати з амсакрином, ванкоміцином, флюконазолом і аміноглікозидами.

Після прийому алкоголю одразу після прийому цефтриаксону не спостерігалося ефектів, схожих на дію дисульфіраму (тетураму).

Цефтриаксон не містить N-метилтіотетразольну групу, яка б могла викликати непереносимість етанолу, а також кровотечі, властиві деяким іншим цефалоспоринам. Пробенецид не впливає на виведення цефтриаксону.

In vitro був виявлений антагонізм між хлорамфеніколом та цефтриаксоном.

Не можна використостовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах чи для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв'язку з вірогідністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Цефтриаксон не можна одночасно вводити внутрішньовенно з розчинами, які містять кальцій, у тому числі з тривалими інфузіями, які містять кальцій, наприклад, парентеральне живлення (див. «Спосіб застосування та дози»). У дослідженнях in vitro було показано, що у немовлят підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Бактеріостатичні засоби можуть впливати на бактерицидну дію цефалоспоринів. Цефтриаксон може зменшувати ефективність гормональних перорапьних контрацептивів. У зв’язку з цим рекомендується застосовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування та протягом 1 місяця після лікування.

Немає повідомлень про взаємодію між цефтриаксоном та продуктами для перорального прийому, які містять кальцій, та взаємодію між цефтриаксоном при внутрішньом язовій ін’єкції і продуктами, які містять кальцій (внутрішньовенно чи перорально).

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Сульбактомакс - комбінований препарат, що містить:

- цефтріаксон (цефалоспорин третього покоління), який має широкий спектр дії щодо чутливих мікроорганізмів у стадії активної мультиплікації шляхом пригнічення біосинтезу мукопептида клітинної мембрани;

- сульбактам - є необоротним інгібітором більшості основних бета-лактамаз, що продукуються пеніцилін-резистентними мікроорганізмами. Він чинить значну антибактеріальну дію лише щодо Nеisseriaceae, Acinetobacter calcoaceticus, Bacteroides spp., Branhamella catarrhalis Pseudomonas cepacia. Сульбактам синергічно взаємодії з пеніцилінами та цефалоспоринами, а також зв’язується з деякими білками, що інактивують пеніцилін, тому деякі чутливі штами проявляють підвищену чутливість до комбінації порівняно з монопрепаратом бета-лактамного антибіотика.

Сульбактам активний щодо (включаючи бета-лактамазопродукуючі резистентні штами):

- грампозитивних (аеробів): Staphylococcus aureus (метицилінчутливі штами), коагулазо- негативні стафілококи. Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний, групи A), Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний, групи В), бета-гемолітичні стрептококи (крім груп А, В), Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae. Необхідно враховувати, що метицилінстійкі штами Staphylococcus spp., а також Enterococcus faeculis, Enterococcus faecium, Listeria monocytogenes резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтриаксону;

- грамнегативних (аеробів): Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, алкалігеноподібні бактерії, Citrobacter diversus (в том числе С. amalonaticus), Citrobacter freundii, Escherichia coli, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp. (інші), Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (раніше називалася Branhamella catarrhallis), Moraxella osloensis, Moraxella spp. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabdis, Proteus penneri, Proteus vulgaris, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas spp. (інші), Providentiel rettgeri, Providentiel spp. (інші), Salmonella typhi, Salmonella spp. (нетифоїдні) Serratia marcescens, Serratia spp. (інші), Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Yersinia spp. (інші).

Сульбактомакс, як і цефтріаксон, застосовують для лікування гонореї та сифілісу, оскільки Treponema pallidum чутлива до цефтріаксону in vitro і в експериментах на тваринах, а клінічні випробування показують, що цефтриаксон має високу ефективність щодо первинного та вторинного сифілісу.

- анаеробів: Bacteroides spp. (у т. ч. деякі штами В. fragilis.), Clostridium spp (крім C. difficile), Fusobacterium spp. (за винятком F. mortiferum та F. varium), Gaffkia anaerobica (раніше називалася Peptococcus), Peptostreptococcus spp.

 

Примітка.

Багато штамів бета-лактамазоутворюючих Bacteroides spp., зокрема B. fragilis, а також Clostridium difficile, стійкі до цефтріаксону.

Оскільки основною діючою речовиною препарату є цефтріаксон, чутливість до Сульбактаму визначають за чутливістю до цефтріаксону, яку можна визначати диско-дифузійним методом або методом серійних розведень на агарі чи бульйоні.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика цефтриаксону має нелінійний характер. Всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення (ТІ/2), є дозозалежними. Всмоктування: після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація досягається через 2-3 години. Біодоступність препарату після внутрішньом'язового введення становить 100 % ( по цефтриаксону).

Після введення у дозі 1-2 г цефтріаксон добре проникає у тканини та рідини організму. Після внутрішньовенного застосування цефтріаксон швидко проникає у спинномозкову рідину, де бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганізмів зберігаються протягом 24 годин.

Цефтріаксон оборотно зв'язується з альбуміном. Завдяки меншій концентрації альбуміну у тканинній рідині доля вільного цефтріаксону в ній вища, ніж у плазмі крові. Максимальна концентрація (Сmах) у спинномозковій рідині досягається приблизно через 4 години після внутрішньовенного введення становить у середньому 18 мг/л. При бактеріальному менінгіті середня концентрація цефтріаксону у спинномозковій рідині становить 17 % від концентрації у плазмі крові, при асептичному менінгіті - приблизно 4 %. У хворих на менінгіт дорослих через 2-24 години після введення дози 50 мг/кг маси тіла концентрації цефтріаксону у спинномозковій рідині у багато разів перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для найпоширеніших збудників менінгіту. Цефтріаксон проходить крізь плацентарний бар’єр і в малих концентраціях проникає у грудне молоко.

Цефтріаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється на неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

50-60 % цефтріаксону виводиться у незміненому вигляді з сечею, а 40-50 % — у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтріаксону у дорослих становить приблизно 8 годин. Загальний кліренс у плазмі крові становить 10-22 мл/хв, нирковий кліренс - від 5 до 12 мл/хв. У новонароджених дітей нирками виводиться приблизно 70 % дози. У грудних дітей у перші 8 днів життя, а також у людей літнього віку (старше 75 років) період напіввиведення в середньому у 2 рази довший. У хворих із порушенням функції нирок або печінки фармакокінетика препарату змінюється незначно, відзначається лише невелике збільшення періоду напіввиведення. При порушеннях тільки функції нирок збільшується доля цефтріаксону, виведеного з жовчю, при порушеннях тільки функції печінки — доля цефтріаксону, виведеного нирками.

 

Несумісність.

Препарат у жодному разі не слід додавати в інфузійні розчини, що містять кальцій, наприклад, розчин Гартмана чи Рінгера! Не слід також застосовував кальцевмісний розчини протягом 48 годин після останнього введення цефтріаксону парентерально несумісне з амсакрином, ванкоміцином, флюконазолом та аміноглікозидами, іншими антибіотиками.

 

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 1 флакону 10 або 20 мл у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.